Тільки я і Рабинович

Увечері ми гуділи в ресторані з приятелем. Посиділи досить капітально, а потім він повіз мене додому на своїй "Тойоті". А вона у нього, до речі, з правим кермом. Їдемо по єдиній алеї, яка веде до проїзду на інший бік залізниці, як раптом бачимо, що прямо біля арки під мостом чергує машина з сьогоднішніми моїми знайомими. Друг сильно захвилювався, тому що іншого шляху немає, а він випив досить пристойно. Під'їжджаємо до даїшників, лейтенант бачить мене на водійському місці (ще раз нагадую, що машина - з правим кермом), розпливається в широченній усмішці, гальмує "Тойоту" і запрошує мене в даішну машину. Я спокійно виходжу, кажу приятелю, щоб він негайно їхав, як тільки я сяду до даїшників, і йду з лейтенантом. Сідаю в машину. Лейтенант ласкаво посміхається і заявляє: - Ну що? У трубочку будемо дути, або відразу штраф заплатимо? - Давайте в трубочку дути, - кажу я. - Давненько я в трубочку не дув. До речі, трубочки у них виявилися браковані. Перші дві взагалі не спрацювали, і лише третє показала якісь позамежні значення. - Ну от, - зрадів лейтенант. - От зараз і віділлються мишці кошачі слізки. - Саме так, - кажу я, - тільки мишці і віділлються. - Це в якому сенсі? - Стривожився лейтенант. - А в такому, - відповідають. - Які до мене претензії? - Керування автомобілем у п'яному вигляді! - Заявляє даішник. - А де ви бачили, щоб я керував машиною? - Здрастє! - Обурюється лейтенант. - Я ж тільки що вашу машину зупинив. Ось цю, - він робить рукою жест в бік "Тойоти", якої на місці, зрозуміло, вже немає. - А куди поділася машина? - Дивується він. - Додому поїхала, - спокійно кажу я. - Це японка з правим кермом. Я попросив мене до мосту підвезти. А оскільки до водія у вас претензій не було, а були тільки питання до мене, от він і поїхав. Лейтенант так довго і уважно дивився мені в очі, що я вже думав, що мене пристрелять при спробі втекти. - У вас в Москві що - всі такі? - Тихо спитав даїшник. - Ні, - відповідаю. - Тільки я і Рабинович. Решта ще гірше. Загалом, мене відпустили з миром. Хлопці виявилися з почуттям гумору і мене не пристрелили. Я з ними навіть потім подружився. Не відразу, звичайно. Наступного дня випив пару пляшок безалкогольного пива (тут це велика рідкість), спеціально проїхав повз них, був зупинений і відправлений на експертизу. Після невдалого для них тесту на алкоголь, все пояснив, і ми уклали спільний пакт про ненапад. Мені тепер офіційно дозволена один кухоль пива за кермом, але тільки один. Я ж кажу, хлопці виявилися цілком з почуттям гумору. http://otvet.mail.ru/question/12553904/